Дівчина з обкладинки (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
covergirl_ua) wrote2018-06-24 11:40 am
covergirl_ua) wrote2018-06-24 11:40 am
Entry tags:
Міта Ешін ("Володар ночі", Саймон Спуррієр / Lord of the Night by Simon Spurrier)
Цього разу я зроблю дещо незвичне - розповім про персонажку з Warhammer 40,000 (40k), який формально є ігровим сетингом. Однак я з ним знайома передусім завдяки книжкам про цей усесвіт, та й узагалі прийшла у фендом заради книжок, а ця персонажка - ГГ однієї з них, тож гадаю, що вона технічно вписується у формат.
Серед рис, які забезпечили Warhammer 40k скандальну популярність, надзвичайна антиутопічність цього всесвіту та ставлення до його жіночих персонажів. Перша практично не змінилася за багато років і, швидше за все, нікуди не подінеться у майбутньому всупереч страхам деяких фанів. Ну, народ, якщо слоган вашого улюбленого вигаданого всесвіту дає назву цілому піджанру фантастики з подібною атмосферою, то очевидно, що він безнадійно похмурий. Ні, серйозно - термін "ґримдарк", який останнім часом став популярним серед шанувальників фантастики, народився з теґлайну 40k: "In the grim darkness of the far future there is only war." ("У безпросвітній пітьмі далекого майбутнього є тільки війна"). Якщо конкретніше, то 41 тисячоліття, в якому відбувається більшість описаних на сьогодні подій у всесвіті, - це час невпинного занепаду людства. Людську техніку вже неможливо відрізнити від магії, і не в хорошому розумінні: нереально знайти людину - байдуже, технаря чи ні, - яка би вважала, що техніка - це лише бездушний метал, пластик і програмне забезпечення. До речі, ті технічні знання, що доступні людям, розповсюджуються лише серед нечисленних обраних і поступово втрачаються. Ще гірше те, що людство тепер як ніколи потребує технічного прогресу, бо воно постійно веде безнадійний бій із різними ворогами, які загалом сильніші за скромних гомо сапієнсів або фізично, або технічно.
Соціально-економічна ситуація теж не райдужна. Економіка часто жахливо неефективна, у більшості людських культур поняття прав людини відсутнє взагалі, а чи не єдиною структурою, яка не стикається з нестачею фінансування, є величезна мережа державних органів, які стежать за тим, щоб ніхто не виходив за рамки дозволеного. М'яко кажучи, 41 тисячоліття (або просто M41) - не найкращий час для того, щоб бути хорошою людиною. Однак там усе ж таки є чимало персонажів, про яких можна сказати, що вони прагнуть чинити по совісті, і які завдяки цьому знайшли вірну фан-базу.
Отже, що це все означає для дам у сетингу і тих, хто бажає з ними познайомитися? Правду кажучи, жіночих персонажів у 40k тривалий час було негусто, передусім через поширений хибний стереотип, ніби ігри та військова фантастика - це "клуби для пацанів". Втім, останнім часом ситуація невпинно покращується - все ж таки ні реальне життя, ні ґік-культура не стоять на місці. Помітна роль у цьому прогресі належить книжкам про цей усесвіт: там жіночим персонажем, наділеним владою, практично нікого не здивуєш, а історії з жінками в головних ролях з'являються вже багато років. А тепер зовсім чесно: я підозрюю, що захотіла піти до армії саме завдяки 40k. Якби не купа проблем зі здоров'ям, у 2014-му я б узагалі гайнула з дому, щоб записатися до війська, хоча від магістерського диплому мене тоді відділяло всього кілька місяців. Тож, у принципі, не можна сказати, що у 40k немає добрих рольових моделей для дівчат. Персонажка, про яку я зараз вам розкажу, є войовницею радше по духу, ніж формально, але вона однозначно до них належить.
Міта Ешін - доволі молода агентка Інквізиції, приблизного аналогу таємної поліції в M41. Попри послужний список, за який персонажку з будь-якого іншого сетингу затаврували б як Мері-Сью, посада в неї досі відносно скромна, і вона значною мірою залежить від настроїв начальства. Так вийшло, що у Міти з'явився новий шеф, і гарний настрій у нього буває, м'яко кажучи, нечасто. Вона швидко позбувається нечисленних розкошів, якими раніше користувалася, і знову вимушено повертається до виснажливої, небезпечної оперативної роботи. Ця оперативна робота, звісно, вимагає частіше спілкуватися з людьми з усіх прошарків суспільства, яких передусім об'єднує... презирство до таких, як Міта. Міта - псайкер, тобто людина з суперсилами, і через це вона часто стикається з недовірою та відвертою дискримінацією. (Ну, будьмо чесними: в цьому сетингу псіонічна активність здатна буквально відкривати портали до пекла, але цього можна уникнути за допомогою належної підготовки та заходів безпеки, та й усе одно псайкери в цьому, як правило, не винні, тож ставитися до них із неприязню і негарно, і нерозумно). Навіть у лавах Інквізиції, де завжди потрібні псайкери, її розглядають не як цінну працівницю з потенціалом, а як корисний, але небезпечний інструмент. Широкий же загал налаштований відверто ворожо. Це зробило Міту жорсткою, але співчутливою до аутсайдерів - і, що найважливіше, спостережливою. Саме тому вона, опинившись на планеті, якої практично не знає, швидко помічає дещо ніяк не пов'язане з її поточною місією. Попервах може здатися, ніби серія жорстоких убивств на місцевому соціальному дні, не має зацікавити таку людину, як вона, але Міта відчуває, що тут щось не так, і докладає всіх зусиль, аби дізнатися про них більше.
Хоча в Міти вже й так безліч справ, вона не шкодує сил, щоб відстежити таємничого вбивцю; з-поміж іншого, вона чинить опір керівникові та користується своїми силами у вкрай ризикований спосіб. Її дії досить скоро приносять свої плоди, але це не бозна-який успіх, бо при цьому вона підставляється. Тепер убивця знає про Міту та її старання, і це кепсько, бо її противником є космодесантник - генетично модифікований боєць із буквально надлюдською силою та витривалістю, - який уже давно махнув рукою на свої обітниці захищати людство. До всього, він належить до Володарів Ночі - вкрай неприємної компашки, чия улюблена тактика нагадує котячу - як не брати до уваги, що котик, який атакує з-за рогу і робить "кусь", може навіть бути милим, а чувак, схожий на Фредді Крюгера на стероїдах, аж ніяк не може. Буквально проспавши кілька тисячоліть, він неабияк боїться, що пропустив чи пропустить щось важливе, справедливо роздратований і має власні плани, в яких Міті, звичайно ж, немає місця. Тож гра у котика і мишку, в якій обидва учасники вважають себе котиками, починається.
Міта, хоч вона й однозначно не воячка, виявляється серйозною противницею. Нестачу фізичної сили в неї з легкістю компенсує сила волі, розум і винахідливість. Коли обставини вимагають від неї відкритого протистояння керівництву, вона майже не вагається. Міта завжди готова ризикувати, зокрема користуючись своїми суперсилами. (Слухайте, якщо використовувати емпатію як зброю - це не кльово і не круто, то я вже не знаю...) Коли більша частина того, у що вона вірила, виявляється звичайним обманом, її рішучість не зменшується. Ба більше, зсув у світогляді не робить Міту цинічною чи більш терпимою до дворушництва і зрадництва. Цей бій змінює її назавжди, але вона залишається вірною самій собі. Тому Міта, швидше за все, задоволена його кінцем, хоч і формально не виходить із нього переможницею.
Серед рис, які забезпечили Warhammer 40k скандальну популярність, надзвичайна антиутопічність цього всесвіту та ставлення до його жіночих персонажів. Перша практично не змінилася за багато років і, швидше за все, нікуди не подінеться у майбутньому всупереч страхам деяких фанів. Ну, народ, якщо слоган вашого улюбленого вигаданого всесвіту дає назву цілому піджанру фантастики з подібною атмосферою, то очевидно, що він безнадійно похмурий. Ні, серйозно - термін "ґримдарк", який останнім часом став популярним серед шанувальників фантастики, народився з теґлайну 40k: "In the grim darkness of the far future there is only war." ("У безпросвітній пітьмі далекого майбутнього є тільки війна"). Якщо конкретніше, то 41 тисячоліття, в якому відбувається більшість описаних на сьогодні подій у всесвіті, - це час невпинного занепаду людства. Людську техніку вже неможливо відрізнити від магії, і не в хорошому розумінні: нереально знайти людину - байдуже, технаря чи ні, - яка би вважала, що техніка - це лише бездушний метал, пластик і програмне забезпечення. До речі, ті технічні знання, що доступні людям, розповсюджуються лише серед нечисленних обраних і поступово втрачаються. Ще гірше те, що людство тепер як ніколи потребує технічного прогресу, бо воно постійно веде безнадійний бій із різними ворогами, які загалом сильніші за скромних гомо сапієнсів або фізично, або технічно.
Соціально-економічна ситуація теж не райдужна. Економіка часто жахливо неефективна, у більшості людських культур поняття прав людини відсутнє взагалі, а чи не єдиною структурою, яка не стикається з нестачею фінансування, є величезна мережа державних органів, які стежать за тим, щоб ніхто не виходив за рамки дозволеного. М'яко кажучи, 41 тисячоліття (або просто M41) - не найкращий час для того, щоб бути хорошою людиною. Однак там усе ж таки є чимало персонажів, про яких можна сказати, що вони прагнуть чинити по совісті, і які завдяки цьому знайшли вірну фан-базу.
Отже, що це все означає для дам у сетингу і тих, хто бажає з ними познайомитися? Правду кажучи, жіночих персонажів у 40k тривалий час було негусто, передусім через поширений хибний стереотип, ніби ігри та військова фантастика - це "клуби для пацанів". Втім, останнім часом ситуація невпинно покращується - все ж таки ні реальне життя, ні ґік-культура не стоять на місці. Помітна роль у цьому прогресі належить книжкам про цей усесвіт: там жіночим персонажем, наділеним владою, практично нікого не здивуєш, а історії з жінками в головних ролях з'являються вже багато років. А тепер зовсім чесно: я підозрюю, що захотіла піти до армії саме завдяки 40k. Якби не купа проблем зі здоров'ям, у 2014-му я б узагалі гайнула з дому, щоб записатися до війська, хоча від магістерського диплому мене тоді відділяло всього кілька місяців. Тож, у принципі, не можна сказати, що у 40k немає добрих рольових моделей для дівчат. Персонажка, про яку я зараз вам розкажу, є войовницею радше по духу, ніж формально, але вона однозначно до них належить.
Міта Ешін - доволі молода агентка Інквізиції, приблизного аналогу таємної поліції в M41. Попри послужний список, за який персонажку з будь-якого іншого сетингу затаврували б як Мері-Сью, посада в неї досі відносно скромна, і вона значною мірою залежить від настроїв начальства. Так вийшло, що у Міти з'явився новий шеф, і гарний настрій у нього буває, м'яко кажучи, нечасто. Вона швидко позбувається нечисленних розкошів, якими раніше користувалася, і знову вимушено повертається до виснажливої, небезпечної оперативної роботи. Ця оперативна робота, звісно, вимагає частіше спілкуватися з людьми з усіх прошарків суспільства, яких передусім об'єднує... презирство до таких, як Міта. Міта - псайкер, тобто людина з суперсилами, і через це вона часто стикається з недовірою та відвертою дискримінацією. (Ну, будьмо чесними: в цьому сетингу псіонічна активність здатна буквально відкривати портали до пекла, але цього можна уникнути за допомогою належної підготовки та заходів безпеки, та й усе одно псайкери в цьому, як правило, не винні, тож ставитися до них із неприязню і негарно, і нерозумно). Навіть у лавах Інквізиції, де завжди потрібні псайкери, її розглядають не як цінну працівницю з потенціалом, а як корисний, але небезпечний інструмент. Широкий же загал налаштований відверто ворожо. Це зробило Міту жорсткою, але співчутливою до аутсайдерів - і, що найважливіше, спостережливою. Саме тому вона, опинившись на планеті, якої практично не знає, швидко помічає дещо ніяк не пов'язане з її поточною місією. Попервах може здатися, ніби серія жорстоких убивств на місцевому соціальному дні, не має зацікавити таку людину, як вона, але Міта відчуває, що тут щось не так, і докладає всіх зусиль, аби дізнатися про них більше.
Хоча в Міти вже й так безліч справ, вона не шкодує сил, щоб відстежити таємничого вбивцю; з-поміж іншого, вона чинить опір керівникові та користується своїми силами у вкрай ризикований спосіб. Її дії досить скоро приносять свої плоди, але це не бозна-який успіх, бо при цьому вона підставляється. Тепер убивця знає про Міту та її старання, і це кепсько, бо її противником є космодесантник - генетично модифікований боєць із буквально надлюдською силою та витривалістю, - який уже давно махнув рукою на свої обітниці захищати людство. До всього, він належить до Володарів Ночі - вкрай неприємної компашки, чия улюблена тактика нагадує котячу - як не брати до уваги, що котик, який атакує з-за рогу і робить "кусь", може навіть бути милим, а чувак, схожий на Фредді Крюгера на стероїдах, аж ніяк не може. Буквально проспавши кілька тисячоліть, він неабияк боїться, що пропустив чи пропустить щось важливе, справедливо роздратований і має власні плани, в яких Міті, звичайно ж, немає місця. Тож гра у котика і мишку, в якій обидва учасники вважають себе котиками, починається.
Міта, хоч вона й однозначно не воячка, виявляється серйозною противницею. Нестачу фізичної сили в неї з легкістю компенсує сила волі, розум і винахідливість. Коли обставини вимагають від неї відкритого протистояння керівництву, вона майже не вагається. Міта завжди готова ризикувати, зокрема користуючись своїми суперсилами. (Слухайте, якщо використовувати емпатію як зброю - це не кльово і не круто, то я вже не знаю...) Коли більша частина того, у що вона вірила, виявляється звичайним обманом, її рішучість не зменшується. Ба більше, зсув у світогляді не робить Міту цинічною чи більш терпимою до дворушництва і зрадництва. Цей бій змінює її назавжди, але вона залишається вірною самій собі. Тому Міта, швидше за все, задоволена його кінцем, хоч і формально не виходить із нього переможницею.