Дівчина з обкладинки

Дредноут - не просто металюдина, особа з суперсилами, яка може бути супергероєм, а може ним і не бути. За багато років ім'я Дредноута стало для багатьох людей синонімом справедливості та безпеки. Звісно, його загибель від рук маловідомої суперлиходійки впливає на мільйони людей, але нікого вона не зачіпає так сильно, як Денні Тозер. Так вийшло, що ця дівчина стояла неподалік від місця, де відбувся останній бій Дредноута, і тому виявилася єдиною людиною, якій він міг передати сили. Це тягне за собою безліч проблем.
По-перше, Денні - трансгендерка і "сидить у шафі": вона вже давно знає свою справжню гендерну ідентичність, але мовчить про неї, не в останню чергу через досить традиційний світогляд своїх рідних. Перетворення ж на Дредноута змінює тіло людини відповідно до її бажань, нехай і в дрібницях: усі попередні Дредноути ставали вищими, симпатичнішими абощо. У випадку Денні відбувається практично миттєвий перехід: її тіло докорінно змінюється (і при цьому стає нереально гарним), а це не може не здивувати деяких людей. Перетворення Денні жахає її батька, який уже демонстрував схильність до насильства, а тепер рішучо налаштований переховувати Денні, поки вона не пройде гормонотерапію. Попри це, вона готова продовжувати справу Дредноута як супергероя у складі знаменитого Легіону Пасіфіка, хоча його правила відверто не допускають неповнолітніх до бойових дій. Утім, невдовзі Денні пориває з Легіоном, оскільки йому складно забезпечити атмосферу прийняття для людини з соціальної групи, з якою він досі знався мало, і вивчає новоздобуті сили самотужки. Не маючи попередньої підготовки чи досвіду, вона завдяки своїй надлюдській силі рятує людей, що стрімко летіли на смерть в авіакатастрофі, а здатність літати виявляється благословенням і сама по собі.
Особисте ж життя Денні одночасно йде на пси та робить новий захопливий поворот. Її давня дружба з однокласником руйнується через те, що цей однокласник - гад, якого Денні тепер цікавить лише як потенційна дівчина-трофей. (Якби ж він знав, що насправді її приваблюють дівчата!) Однак вона знаходить нову подругу в особі Сари, яка приховує, що є металюдиною, як і Денні - щоправда, з іншими здібностями. Коли Сара знайомить Денні зі світом металюдей, вони роблять неочікувані відкриття, досягають успіхів і встрявають у халепу, що швидко переростає в катастрофу. Хоча для Денні й важливо мати та використовувати моральний компас, вона дізнається, що етика часто є привілеєм, а мораль як така буває складною й суб'єктивною. В металюдському світі зміщується баланс сил, не в останню чергу через дії Денні. Відомості про нову, досі нечувану загрозу з космосу підіймають запитання про природу металюдей як таку. Кінець кінцем Денні стикається з відчуженням практично від усіх, кого добре знає, та дріб'язковими ударами в спину від тих, хто насправді має її підтримувати. Світ навколо Денні стрімко змінюється, і вона мусить виживати в ньому самостійно. Можливо, тут не обійдеться й без суперсил.

Будьмо відвертими: цей допис насправді мав з'явитися і з'явився б кілька тижнів тому, якби не виснажливий головний біль, через який я кілька днів не думала нормально. Первісно він був задуманий як реакція на певне несподіване та прикре оголошення щодо одного з моїх улюблених фендомів і мав містити непристойну дозу ностальгії. Минуло кілька тижнів, усі звикли до цієї новини, але ностальгія залишається.
Пристебніться: ми знову вирушаємо до безпросвітної пітьми Warhammer 40k. Кажучи конкретніше, сьогодні ви, ні багато ні мало, побачите, як цей сетинґ став тим, чим є в поточний момент своєї хронології, і як він міг стати набагато кращим місцем завдяки впливу однієї крутої дамочки.
Як я вже згадувала, техніка у 41-му тисячолітті, на думку людей, буквально не відрізняється від магії. Навіть технарі, які звуться механікусами (раніше - механікумами), не цураються цих поглядів і навіть підходять до своїх приладів із молитвами до всіх духів, які нібито в них сидять, а у своїй роботі понад усе цінують традицію та звичаї. Щоправда, не всі вони такими є чи були. Хоч і вважається, що скептицизм і нестандартне мислення слід приховувати та засуджувати, окремі особи таки ламають шаблони, піддають сумніву те, чого їх навчали все життя, та просто думають своєю головою. Серед них була й героїня цього тижня, Корієль Зет.
Хоча 41-е тисячоліття та поточні перспективи людства в цьому сетинґу, м'яко кажучи, безпросвітно похмурі, був такий час, коли здавалося, що все рано чи пізно налагодиться. Цей час був аж десять тисяч років тому, коли людство тільки об'єднував його нещодавно віднайдений Імператор, таємнича надлюдина з замашками Марті-Стю. З-поміж іншого, він при цьому відвідав Марс, домівку спільноти механікумів, які, судячи з усього, мали дуже прислужитися його справі, але були дуже ізольованими та з підозрою ставилися до всього незнайомого. Однак Імператорові замашки Марті-Стю неабияк вразили марсіанських ґіків. Корієль теж була неабияк вражена, але не так сильно, щоб почати поклонятись Імператорові як довгоочікуваному місцевому божеству. Замість цього вони придивились одне до одного й направду високо оцінили побачене. Корієль Зет ніколи не була Мері-Сью, але в ній було що цінувати: таких механікумів, як вона, не було ніколи.
По-перше, Корієль ніколи не задовольняли традиції, тож вона невпинно винаходила щось нове. Вона була настільки творчою від природи, що вигадування нових моделей або вдосконалення того, що вже існувало, було для неї радше розвагою. Ми не знаємо, скільки їй насправді років, тим паче, що в неї стільки тілесних модифікацій, а її обличчя весь час приховує маска, але на той час, коли ми бачимо її вперше, вона вже створила власну мережу зв'язку, несумісну з усім, що використовується за межами її вузького кола друзів, а також побудувала окреме місто як майстерню для своїх численних проектів. Ба більше, Корієль, судячи з усього, одна з дуже небагатьох роботодавців у сетинґу, які демонструють щось схоже на повагу до трудових прав своїх працівників. Правду кажучи, дехто з її підлеглих для неї більше друзі, ніж працівники, особливо Далія Кітера, яку багато хто вважає справжньою головною героїнею цієї історії. (Я не вважаю.) Хоча більшість механікумів суперсили Далії злякали б до смерті, Корієль нітрохи не бентежиться, дізнавшись, що та начебто звичайна дівчина, яку вона щойно врятувала, має ідеальну пам'ять і без жодних зусиль розуміє будь-яку техніку. Звісно, можна зауважити, що Корієль передусім хотілося скористатися талантами Далії у своїх проектах, а те, що вона не вручила Далії премію за найкрутішу суперсилу всіх часів і народів - це непростима помилка. Втім, усе, що Корієль зробила для своєї юної протеже, краще за можливі альтернативи - страту або гарування до скону простою писаркою.
А от про свої переконання Корієль розповідає не так відкрито. Річ у тому, що вона має нахабство бути атеїсткою у спільноті, що поклоняється умовно месіанській фігурі й шукає духів у себе під ліжечком, скептиком там, де віра в догми є нормою. Звісно, багато хто ставиться до неї з підозрою, і вона працює майже сама. Не дивно, що вона мовчить про найкрутіший і найсміливіший зі своїх проектів - прилад, який дозволяє діставати які завгодно знання з нематеріальної частини Всесвіту. Не дивно, що Корієль не припиняє роботу над ним, коли на її планету приходить війна.
Ця війна - та сама Єресь Гора з назви відповідної серії (так, цього разу я пишу про одну книжку з величезної серії, а не про самостійний текст). Прикол у тому, що Імператор, отой Марті-Стю, був по суті ще й одиноким татком. Один з його штучно вирощених синів, Гор, повстав проти Імператора, хоч і був його улюбленцем. Про конкретні причини тут можна нескінченно роздумувати: може, Гор правильно подумав, що дістає недостатньо визнання за свою роботу, може, Імператор був поганим батьком, а може, річ у змові, замисленій силами, що здебільшого ховаються за межами матеріального всесвіту... Втім, це виходило б за рамки цього допису, тож просто скажімо, що почалася війна, яка невдовзі втягнула в себе все людство. Звісно, всім, хто мав на Марсі якийсь вплив, довелося обирати якийсь бік, і агенти Гора знайшли собі чимало могутніх прибічників. Корієль, яка була по вуха в роботі і взагалі, спершу не збиралася ні з ким воювати, але коли повсюди довкола неї починається дивна хрінь, а її чудове місто зберігає функціональність лише дивом, вона не вагається. Як неважко здогадатися, Корієль не така дівчина, яку можна заманити в погану компанію, пообіцявши більшу матеріальну вигоду, ширше визнання чи просто помсту особі, яка не виправдала її сподівань, тож вона організовує опір своїм численним колегам-зрадникам. Вона передусім учена і стратегиня, а тому не йде в бій сама, але знаходить збройну підтримку для себе та захисту свого добра. Втім, Корієль попри своє задротство не є ніжною фіалкою, тож вона б'ється, коли її атакують особисто, й навіть гине в бою. Однак життя своїх близьких вона цінує вище за власне, тож Далії та її команді не випадає цього побачити, тому що їх уже давно умчали до одного безпечнішого місця. Крім цього, Корієль не вдається захистити лише одне - свою неймовірну спадщину. Такого генія, як вона, людини, здатної повторити її успіх у техніці, не було й не буде. Якби вона вижила, людство одержало б шанс досягти як наукового, так і соціального прогресу, але без неї воно приречене на поступовий занепад.

Я не планувала такий кінець для допису, але цей кінець дивним чином пасує до почуття, що змусило мене це написати, - почуття ностальгії за тим, що було, та жалю за тим, що могло б бути. Два тижні тому оголосили про майбутнє закриття серії "Єресь Гора"; останню її книжку анонсовано на початок 2019 року. Оскільки вона вважається найкращою серед найкращої літератури про всесвіт Warhammer 40,000 і стала стартом для багатьох нинішніх фанатів сетинґу, шок і жаль усього фендому більш ніж зрозумілі. Я ж досі, фігурально кажучи, ллю сльози за незліченними втраченими можливостями. Якийсь інший представник фендому міг би зауважити, що їх у будь-якому разі було би втрачено в серії, яка просто обожнює обділяти увагою й забувати своїх жіночих персонажів, яких і без того негусто (знов-таки, недарма 40k багато хто вважає пацанським клубом). Але ж мріяти не шкідливо, так? "Механікум" усе-таки доводить, що в "Єресі Гора" вдосталь місця для історій з дівчатами в головних ролях, історій, значущих для загальної канви сюжету, а найголовніше - завершених. Серйозно, я б могла скласти список персонажок серії, які просто таємничо зникли зі сцени, й назвати купу способів підтягнути ці сюжетні хвости.
Слід визнати: це лише одна з багатьох проблем цієї серії, але вони не заважали її численній фан-базі любити її та не спати через неї ночами. Два тижні тому ті, хто перебуває у щасливому невіданні про цю фігню, ті, кому вона не заважає, й ті, кого вона бісила, об'єдналися в жалю. "Єресь", у нас для тебе є справжні сльози, але ми за тобою не сумуватимемо, бо ти будеш із нами вічно.