Зовні Ана здається абсолютно звичайною жінкою. Їй сорок з гаком років, вона стомилася від усього, в неї вже засіли в печінках численні проблеми суспільства, а ще вона відчайдушно намагається якнайкраще забезпечити доньку-підлітка. Щоб дівчина мала не тільки харчі, а й пристойну освіту і певні шанси в житті, Ана завзято тримається за вкрай виснажливу роботу в поліції, жертвуючи емоційним зв'язок із донькою та купою нервів. Хоча вона - надзвичайно компетентна працівниця, з неї постійно знущається начальство, їй дають брудну роботу, якою не хоче займатися більше ніхто, її досягнення крадуть, а з підвищеннями та бонусами регулярно обламують. Переїзд із провінційного міста, в якому повно вампірів, до вільного від вампірів Мехіко в надії на менш напружене життя, теж нічому не допомагає. Мачизм, який обрид їй на попередній роботі, далеко не переможений і тут попри всі балачки про реформи, а її нові колеги в цілому, здається, практично некомпетентні. Ба більше, щойно одержавши нову посаду слідчої, Ана змушена розслідувати вбивство, в якому явно не обійшлося без вампірів. Тепер випробуванню піддаються її найнезвичайніші, найунікальніші навички - навички мисливиці на вампірів.
Насправді Ана, судячи з усього, є єдиною людиною в романі, яка чимало знає, як живуть вампіри і як робити так, щоб вони не жили, але при цьому не служить їм. Тому не дивно, що її знання цікавлять не лише її начальство у поліції, а й місцеву банду, в якої є власний зуб на кровопивців. Як поліціянтка, яка не хоче лишитися без роботи, Ана не бажає їй допомагати. Як мати, яка розуміє, що все одно має важко працювати, щоби створити краще майбутнє для своєї дитини, вона погоджується і бере запропонований їй щедрий аванс.
Попри всі свої знання надприродної біології, Ана дуже явно не є задроткою. Ана - вправний боєць, вона рівною мірою сильна і спритна, здатна постояти за себе в бою з вампірами різних видів. Однак це не означає, що вона у своїй роботі слідчої покладається лише на фізичну силу: вона також чудово помічає деталі і може бути непоганою дипломаткою, якщо її не довести до ручки. На додачу до всього цього вона стає, можливо, єдиною людиною, якій вдалося опиратися контролю своєї свідомості з боку вампіра. Тому її сила волі сама по собі докорінно змінює ситуацію на користь Атль Іцтак, дозволяючи їй спокійно втекти від давніх ворогів. Можливо, це єдиний випадок в історії фантастики, коли мисливець на вампірів допомагає вампірові втекти і це не прояв непрофесіоналізму.
Насправді Ана, судячи з усього, є єдиною людиною в романі, яка чимало знає, як живуть вампіри і як робити так, щоб вони не жили, але при цьому не служить їм. Тому не дивно, що її знання цікавлять не лише її начальство у поліції, а й місцеву банду, в якої є власний зуб на кровопивців. Як поліціянтка, яка не хоче лишитися без роботи, Ана не бажає їй допомагати. Як мати, яка розуміє, що все одно має важко працювати, щоби створити краще майбутнє для своєї дитини, вона погоджується і бере запропонований їй щедрий аванс.
Попри всі свої знання надприродної біології, Ана дуже явно не є задроткою. Ана - вправний боєць, вона рівною мірою сильна і спритна, здатна постояти за себе в бою з вампірами різних видів. Однак це не означає, що вона у своїй роботі слідчої покладається лише на фізичну силу: вона також чудово помічає деталі і може бути непоганою дипломаткою, якщо її не довести до ручки. На додачу до всього цього вона стає, можливо, єдиною людиною, якій вдалося опиратися контролю своєї свідомості з боку вампіра. Тому її сила волі сама по собі докорінно змінює ситуацію на користь Атль Іцтак, дозволяючи їй спокійно втекти від давніх ворогів. Можливо, це єдиний випадок в історії фантастики, коли мисливець на вампірів допомагає вампірові втекти і це не прояв непрофесіоналізму.