Дівчина з обкладинки

Будучи кліматичною біженкою з тихоокеанської острівної країни, Рейчел так і не здобула навичок, які могли б забезпечити їй важливе місце в тому світі, в якому вона зрештою опиняється, хоча її батьки ніколи не заощаджували на доньчиній освіті. Тож у чудесному новому світі після антропогенної катастрофи вона ледь виживає завдяки тому, що, наражаючись на небезпеку, вишукує харчі або цінні предмети на вулицях зруйнованого міста, повного хижаків (здебільшого мутантних і часто розумних). Також вона турбується про свого геніального, але серйозно хворого партнера, який не може жити без певних ліків. Однак, знайшовши таємничу рослиноподібну істоту, явно створену в лабораторії, вона не вагається і несе цю істоту додому.
Переконати її партнера просто дозволити дивному створінню жити з ними вже нелегко, але невдовзі ситуація ускладнюється ще більше: виявляється, що воно має очі, може говорити, стрімко росте і, власне, є розумною. Рейчел, звісно, спантеличена, але все одно стає цій істоті "мамою", хоча навіть не знає, якими словами описати свої нові обов'язки. Як і практично будь-яка інша дитина, рослиноподібне створіння, що тепер носить ім'я Народжений, постійно дивує і розчаровує своїх "батьків", через що психологічна напруга в їхній родині посилюється. Народжений дивно користується мовою. Несподівано змінює спосіб життя. Відзначається оригінальними підходами до дизайну інтер'єру. Саме по собі це - вже чимала халепа, але Рейчел доводиться сушити собі голову й безліччю інших проблем. За ними стежить конкурентка її партнера, наркоторговиця та винахідниця, що користується всіма вигодами великої мережі підтримки; на вулицях відбувається низка дивних подій; а знайти ресурси стає дедалі важче. Однак Рейчел успішно дає раду всьому цьому, користуючись як своїми бойовими навичками, так і своїм інтелектом, визначає справжнього ворога і знищує його. Може здатися, ніби тиха, схильна до емпатії книголюбка Рейчел надто ніжна, щоб вижити у відверто нещадному середовищі, але насправді вона рятує як саму себе, так і одного з тих, про кого дбає. Тим не менше, їй також доводиться втратити іншу істоту, яку вона любить, - наче їй не вистачало вже наявних психологічних проблем. Вона чимало пам'ятає про своє дитинство, але як вона опинилася в цьому місті? Вона регулярно згадує свої юні роки, але чи реальні взагалі її спогади про світ "до того"? Наскільки вона, власне, може довіряти своїй новій родині?
Деякі з запитань, які постають перед Рейчел, залишаються без чіткої відповіді. Очевидно, що світ, у якому вона живе, неможливо врятувати, але виявляється, що його можуть радикально змінити дії однієї-єдиної особи без жодної реальної влади, і цією особою стає Рейчел. Попри всі перенесені психічні травми, муки та втрати, вона відверто відкидає філософію "гри з нульовою сумою", якою керується цей світ, і береться його відбудовувати.