Джетта має унікальний талант, який допомагав її родині виживати у скрутні часи, а скоро, можливо, забезпечить їй міжнародне визнання. Ледве уникнувши загибелі, вона набула здатності бачити та контролювати духів нещодавно померлих істот - людських і не тільки. Сили їй вистачає навіть на те, щоб оживляти тіньових маріонеток, які належать її родині, за допомогою душ тварин і самотужки показувати п'єси з повним складом ляльок. Однак психічне захворювання, відоме в нашому світі як біполярний розлад, часом заважає Джетті користуватися своїм даром через чергову депресивну фазу, тим часом як маніакальні фази часом ставлять під загрозу саме її життя. Джетта робить усе, що може, аби приховати як свої некромантські здібності, так і своє захворювання від чужих, і активно шукає можливості вилікуватися. Хоча в її країні лікування від нього недоступне, ходять чутки, що монарх Аквітани, імперії, яка нещодавно її завоювала, приборкує такий самий розлад водою з буцімто магічного джерела. Позаяк окремі представники колоніальної влади, серед яких і сам імператор, виказують великий інтерес до тіньового лялькового театру, Джетта та її рідні сподіваються привабити своїм мистецтвом могутніх глядачів. Власне кажучи, показавши потрібним людям потрібну виставу, вони можуть потрапити до далекої Аквітани назавжди. Чому б не жити там, де вони будуть у безпеці і їх цінуватимуть, а не в бідній, голодній країні, де за кожним рогом можуть ховатися сумновідомі повстанці?
Однак здійсненню їхніх планів перешкоджає серія масштабних нападів повстанців - і, як виявляється, це лише на краще. Джетта та її батьки вимушено починають переховуватись і таким чином мало-помалу відкривають для себе певні несподівані таємниці. По-перше, є люди, готові подбати про Джетту та прийняти її незважаючи на проблеми з психічним здоров'ям, а може, й навіть через них. По-друге, сили повстанців насправді геть не такі, якими їх змальовують колонізатори, а значить, підігравати системі все ж таки може бути не так і розважливо. Власне, як Джетта дізнається згодом, у спротиві бере участь більше людей, ніж вона коли-небудь вважала, і вони нарешті почали діяти в потрібному масштабі. Після низки пригод, одкровень і дивовижних порятунків здається, ніби вона знайшла спосіб сісти на два стільці відразу: допомогти своїм новим друзям і їхніх справі та отримати ліки, яких потребує. Втім, поки спротив збирав сили та все планував, колонізатори робили те саме. Вони готові ввести в конфлікт абсолютно новий різновид зброї, але так само здатні перетворити на зброю речі, що первісно мали приносити людству користь. Джетта побачить на власні очі як те, так і інше - і постраждає від цього. Проте було б неправильно вважати, ніби її можна зламати чимось таким.
Дисклеймер: власні назви з "Макової війни" я наразі транскрибую інтуїтивно. Якщо назва видається схожою на китайську, я послуговуюся старою системою Кірносової (читай: адаптованою системою Палладія). Про нещодавно оприлюднену систему Кірносової-Цісар знаю, проте користуватися нею ще не ризикую. Решту власних назв транскрибую, спираючись на англомовний оригінал. За кілька днів до початку роботи над цим дописом я спробувала зв'язатися з авторкою та попросити в неї якийсь довідничок із вимови та/або етимології власних назв, бо підозрюю, що там удосталь слів із рідкісних азійських мов, які дуже важко розпізнати "на око". Але вона на моє повідомлення так і не відповіла. Принагідно висловлюю співчуття потенційним українським перекладачам трилогії про "Макову війну" (так, я сподіваюся, що вона дістанеться на переклад мені, і заради цього готова мордуватися не менше, ніж головна героїня перед вступом до академії, та ви ж знаєте: сама себе не пожалієш - ніхто не пожаліє).

Жинь, м'яко кажучи, ніколи не відчувала любові прийомних батьків, але договірний шлюб у чотирнадцять років із утричі старшим за неї чоловіком - це було забагато навіть для такої родини, як у них. Їй спав на думку лише один спосіб від нього врятуватися - продовжити навчання. Однак у всій Нікарській імперії є всього один вищий навчальний заклад, що приймає студентів безкоштовно - Сінеґардська академія. І так уже вийшло, що він - найкращий в країні та відомий тим, як важко туди потрапити. Вступати туди можуть лише ті, хто одержує найкращі результати на Кецзюй, щорічному іспиті для потенційних студентів, і навіть це ще не гарантує випуску з академії. Тож Жинь потрібно всього за два роки навчання в поєднанні з повноцінною роботою наздогнати своїх багатих і випещених однолітків, які буквально почали свій шлях до елітної освіти, ледве навчившись ходити. Їй це вдається. Спершу їй доводиться спростовувати звинувачення в обмані. Потім доводиться пристосовуватися до життя, що ніколи їй не призначалося.
Важко вивчати з нуля кілька академічних дисциплін одночасно, але це, як доводить Жинь, реально. Домогтися прийняття від снобів із гарних родин набагато важче, але вона взагалі може без цього обійтися. Завдяки несподіваному повороту подій Жинь перетворюється на унікального для свого часу бійця. По суті, вона виявляється живим доказом правдивості стародавніх легенд про шаманів і їхні здібності. Вона здатна користуватися величезними силами особливо войовничого бога, силами, які можна обернути на справжню зброю і які тому є дуже корисними для нікарської армії. Схоже, Жинь більше не треба думати, що робити після випуску, позаяк на неї чекає стабільна робота в війську - поки не розпочинається справжня війна.
Перенаселена Муґенська федерація, що швидко модернізується, звісно, вже двічі воювала з Ніканом, і під час другої з цих воєн Жинь осиротіла (як виявляється згодом, більш ніж в одному розумінні). Останнього разу за Нікан заступилась інша держава, та Муґен надто вже рішучо налаштований заграбастати собі нікарські ресурси, в тому числі людські, щоб боятися пов'язаних із цим ризиків. Нове вторгнення стає швидким і кривавим, тож батьківщині Жинь потрібно, щоб на її захист стали всі, хто здатен тримати зброю. Так на полі бою опиняються навіть студенти елітної академії. У ролі звичайної бійчині Жинь передбачувано посередня, її здебільшого рятують удача та несподіваний друг. Однак усе змінюється, коли її проявляються та застосовуються за призначенням її надприродні сили. Жинь охоче долучається до майже секретного підрозділу шаманів і знайомиться там із кількома спорідненими душами, але також гостро усвідомлює невіддільні від своєї нової роботи небезпеки та дискримінацію. Коли вона та її новий підрозділ починають досягати успіхів у війні, усі їхні здобутки зводять нанівець хитрощі ворога та інтриги просто в них за спинами. Ба більше, Жинь дізнається певну неприємну правду про обидва боки конфлікту (самі розумієте, Нікарська імперія не просто так називається імперією), що безпосередньо стосується її життя. Це означає, що вона б могла просто відсторонитися від цього конфлікту, та вона навіть не розглядає це як варіант. Як вона може рятувати тільки власну шкуру, коли досі не відомщені її друзі та близькі? Праведний гнів допомагає Жинь вивільнити свої сили повністю, діючи у справжньому єднанні зі своїм божеством-покровителем, хоча вона усвідомлює всі пов'язані з цим ризики. Помста їй удасться, і вона буде страшною.
Кей звикла до нестабільного кочового способу життя, який диктує її мати, талановита, проте недооцінена рок-музикантка. Однак її старе життя раптово закінчується після одного дуже неприємного інциденту, і їй доводиться оселитися в домі свого дитинства. В дитинстві вона мала друзів, із якими їй було цікаво, хоч вони й були не зовсім людьми. Тепер вона впевнена, що ці друзі були звичайним витвором її уяви, поки не стає очевидно, що вона помилялася. Кей випадково зустрічає одного молодика і рятує йому життя. Цей молодик виявляється справжнім лицарем фейрі та щедро винагороджує Кей за її дії. Однак друзі дитинства з царства фейрі попереджають Кей, що з цим хлопцем не варто водити компанію, позаяк він убив одного з її друзів. Повіривши їм, Кей обманом дізнається в нього його істинне ім'я й таким чином здобуває над ним необмежену владу.
Із фейрі Кей пов'язують не лише друзі та знайомі, бо вона сама є підмінком - піксі, якою підмінили людську дитину так, що її людська мати досі не здогадалася. Це, звісно, дає бонуси у вигляді магічних сил, але вони аж ніяк не компенсують негативних наслідків для життя Кей. Оскільки у фейрі алергія на залізо, їй для виживання в людському світі потрібні спеціальні пристосування. А світ фейрі є небезпечним для Кей, тому що Неблагий Двір бажає принести її в жертву під час магічного ритуалу, необхідного для повсякденного керування його володіннями. Кей не збирається так просто віддавати життя, але це призводить до хаосу та її участі в довготривалій боротьбі за владу через фейрі. Так уже сталося, що одну з найважливіших ролей у цій боротьбі відіграє її новий знайомий, тож вони не можуть не стати союзниками. Осягаючи політику фейрі, Кей водночас доводиться розбиратися з більш прозаїчними проблемами, наприклад, рятувати (та часом втрачати) друзів-людей чи примиряти свою людську матір зі своєю істинною природою. Однак, хоча у світі людей часом буває нелегко, королівство фейрі нітрохи не краще. Благий і Неблагий Двори, попри свої назви, не так уже й відрізняються у питаннях влади чи поводження з людьми. Кей ніде не збирається радикально змінювати ситуацію, але кінець кінцем досить сильно впливає на світ фейрі, щоб той принаймні став безпечнішим для тих, кого вона цінує. Сама ж вона планує жити і як людина, і як піксі, ділячи свій час між двома світами.
Досі в цьому блозі розглядалися персонажки, що є або героїчними, або принаймні позитивними; вряди-годи він торкався моральних "сірих зон". Тепер настав час сходити на темний бік.
Сказати, що Сіфен не мала привілеїв від народження, означає применшити дійсність. Вона, вихована жорстокою тіткою, яка просто обожнює розводитися про не зовсім достойне походження дівчини, навчилася працювати та навчатися натщесерце й терпіти побої за жахливі гріхи на кшталт "просто надто довго дивилася на гарного хлопця". Однак у Сіфен є цінний дар, який частенько їй допомагав, хоч і в дрібницях - приголомшлива краса. В поєднанні з годящою освітою симпатична зовнішність може завести її дуже далеко. Відомо, що привабливі прості дівчата не раз потрапляли до імператорського палацу, лишень опинившись у потрібному місці в потрібний час, але тітчині карти вказують на те, що Сіфен може досягти більшого за будь-яку з них. Тому тітка, хоч яка вона бувала зла, ніколи не била Сіфен по обличчю. Тому Сіфен здобула освіту, унікальну для жінки з її соціальним становищем. Вона не лише має мистецькі навички й добре розуміє літературу, а й дещо знає про магію.
Поки що Сіфен знає про темні мистецтва небагато, але їй відомий дуже ефективний спосіб регенерації, і це її не тішить. Хоч вона й бачить, що свіжа кров із серця іншої істоти може творити дива з її тілом, їй осоружна думка про вбивство будь-якої живої істоти. Однак у світі, де мікробів повно, а доступ до антисептиків украй обмежений, вона не може дозволити собі ходити з незагоєною подряпиною на обличчі й тому змушена тимчасово забути про емпатію. Зрештою, хоча краса для неї - ще не все, все решта без неї не вартуватиме нічого.
Виявляється, темні мистецтва надзвичайно добре підходять Сіфен, і невдовзі вона здобуває інші магічні навички. Якщо вона не може добитися чогось самотужки, про це можуть подбати її союзники, часто несподівані. Найголовніший серед них - Зміїний Бог, пропаще божество з власними планами та готовністю допомогти молодій людині з магічним даром, яка жадає влади. Тож не дивно, що Сіфен успішно протистоїть у грі престолів більш досвідченим противникам. Хто б міг подумати, що молода дівчина з села може бути витонченою інтелектуалкою? Хто б міг запідозрити, що така людина, як вона, може мати якусь думку про такі речі, як економічна політика? Сіфен не боїться пхати носа куди завгодно в палаці, аби його тільки було чим зцілити, і ця відвага справді йде їй на користь. За кілька років Сіфен (перепрошую, ІМПЕРАТРИЦЯ Сіфен) стає наймогутнішою людиною імперії. Однак вона геть забула про одне - про свою особистість. Відмовившись від своїх колишніх етичних принципів і гальм, Сіфен мало-помалу втрачає себе і, в принципі, не зважає на це й тим паче не зважає на шкоду, яку чинить іншим людям. Її правління перетворюється на царство страху, і імперія почне розвалюватися, коли вона ще сидітиме на троні. Втім, є одна людина, яка попередить катастрофу й надере Сіфен її лиходійську дупу. По суті, від неї потрібно тільки одне - залишатися цілковитою протилежністю Сіфен.

Profile

Дівчина з обкладинки

January 2020

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
1920 2122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 13th, 2025 04:48 am
Powered by Dreamwidth Studios