Дівчина з обкладинки

Усе почалося 1967 року з команди, що складалася з чотирьох науковиць, в усамітненій лабораторії в Камбрії. Марґарет Нортон, баронеса та космологиня. Люсіль Вотерс, єдина чорношкіра в команді, яка хотіла зробити радіохвилі швидшими за світло. Ґрейс Тейлор, яка прийшла невідомо звідки, щоб поділитися своїми знаннями про поведінку матерії. Барбара "Бі" Гірфорд, наймолодша в команді та експертка з поділу ядра. Втім, одна з матерів-засновниць подорожей у часі так і не одержала жодної реальної користі з їхнього винаходу через нервовий зрив під час показаного по телебаченню інтерв'ю. Хоча згодом дослідження Барбари приносять ще більше користі, Марґарет більше не дозволяє їй займатися подорожами в часі. Вона, невблаганна лідерка новоствореного Конклаву подорожей у часі, впевнена: жодну людину, що переживала бодай легкі психічні розлади, не можна підпускати на гарматний постріл до машин часу. Тому до команди невдовзі долучається ще одна мати-засновниця - Анґарад Міллс, колишня балерина та медична інженерка британської космічної програми, а також майбутня заміна Марґарет. Так починається шлях Марґарет до зустрічі з власною долею. Можна вірити в карму або не вірити, але в цьому всесвіті вона - зла сучка, що рано чи пізно добереться до безпринципної Марґарет.
Переходимо до 2017 року. Барбара - дуже енергійна бабця з загадковим минулим і несподіваним теперішнім. Хоча подорожі в часі вже стали невід'ємною частиною британської культури, про роль Бі в цьому ніколи не говорять у її родині. Однак ситуація змінюється, коли Бі одержує послання від Ґрейс, яке також помічає її онука Рубі Ребелло. Не до кінця заповнене свідоцтво про смерть, складене в оригамі-фігурку кролика, як натяк на смерть самої Бі. Це стимулює їх обох, але стимулює по-різному: якщо Бі потай працює над технологією економії палива для подорожей у часі, то Рубі починає цікавитися Конклавом і самою Ґрейс Тейлор, яка тим часом уже почала включати подорожі в часі у свою художню творчість. Згодом виявляється, що Ґрейс передбачила смерть не Бі, а іншої людини, але Рубі все ж бачить на власні очі смерть однієї з перших мандрівниць у часі та відіграє дуже важливу роль у загибелі іншої. При цьому вона ще й розбирається з проблемами у стосунках, але врешті-решт просто закохується в людину, яку вперше бачить старенькою бабусею за крок від власної смерті. Як не дивно, останнє не так трагічно, як здається: вони стануть чи не найщасливішою парочкою у книжці.
Тим часом у 2018 році студентка-археологиня Одетт Софола лякається до смерті першого ж дня на волонтерській роботі в музеї. Ставши першою людиною, що побачила страхітливо спотворений труп у підвалі (і, звісно ж, підозрюваною в убивстві), вона здобуває травму і через це стає одержимою загадковим убивством. Це явно був не суїцид, однак це явно сталося в замкненому підвалі, поки всі працівники музею були у відпустці. Щоби з'ясувати правду, Одетт врешті-решт претендує на роботу детектива у Конклаві, збрехавши при цьому, що не має проблем із психічним здоров'ям. Хоча кінець кінцем вона дістає заслужене покарання за брехню, врятувавшись від найстрашнішого лише завдяки талану, вона докладає рук до падіння справжньої лиходійки, яка заразом виявляється і тим трупом, через який Одетт і розпочала свої пошуки.

Будучи кліматичною біженкою з тихоокеанської острівної країни, Рейчел так і не здобула навичок, які могли б забезпечити їй важливе місце в тому світі, в якому вона зрештою опиняється, хоча її батьки ніколи не заощаджували на доньчиній освіті. Тож у чудесному новому світі після антропогенної катастрофи вона ледь виживає завдяки тому, що, наражаючись на небезпеку, вишукує харчі або цінні предмети на вулицях зруйнованого міста, повного хижаків (здебільшого мутантних і часто розумних). Також вона турбується про свого геніального, але серйозно хворого партнера, який не може жити без певних ліків. Однак, знайшовши таємничу рослиноподібну істоту, явно створену в лабораторії, вона не вагається і несе цю істоту додому.
Переконати її партнера просто дозволити дивному створінню жити з ними вже нелегко, але невдовзі ситуація ускладнюється ще більше: виявляється, що воно має очі, може говорити, стрімко росте і, власне, є розумною. Рейчел, звісно, спантеличена, але все одно стає цій істоті "мамою", хоча навіть не знає, якими словами описати свої нові обов'язки. Як і практично будь-яка інша дитина, рослиноподібне створіння, що тепер носить ім'я Народжений, постійно дивує і розчаровує своїх "батьків", через що психологічна напруга в їхній родині посилюється. Народжений дивно користується мовою. Несподівано змінює спосіб життя. Відзначається оригінальними підходами до дизайну інтер'єру. Саме по собі це - вже чимала халепа, але Рейчел доводиться сушити собі голову й безліччю інших проблем. За ними стежить конкурентка її партнера, наркоторговиця та винахідниця, що користується всіма вигодами великої мережі підтримки; на вулицях відбувається низка дивних подій; а знайти ресурси стає дедалі важче. Однак Рейчел успішно дає раду всьому цьому, користуючись як своїми бойовими навичками, так і своїм інтелектом, визначає справжнього ворога і знищує його. Може здатися, ніби тиха, схильна до емпатії книголюбка Рейчел надто ніжна, щоб вижити у відверто нещадному середовищі, але насправді вона рятує як саму себе, так і одного з тих, про кого дбає. Тим не менше, їй також доводиться втратити іншу істоту, яку вона любить, - наче їй не вистачало вже наявних психологічних проблем. Вона чимало пам'ятає про своє дитинство, але як вона опинилася в цьому місті? Вона регулярно згадує свої юні роки, але чи реальні взагалі її спогади про світ "до того"? Наскільки вона, власне, може довіряти своїй новій родині?
Деякі з запитань, які постають перед Рейчел, залишаються без чіткої відповіді. Очевидно, що світ, у якому вона живе, неможливо врятувати, але виявляється, що його можуть радикально змінити дії однієї-єдиної особи без жодної реальної влади, і цією особою стає Рейчел. Попри всі перенесені психічні травми, муки та втрати, вона відверто відкидає філософію "гри з нульовою сумою", якою керується цей світ, і береться його відбудовувати.