Дівчина з обкладинки

Спершу вона втратила матір. Потім вона втратила домівку через мачуху. Після цього вона втратила батька, який, як виявилося, був не таким уже й заможним, і особисту свободу водночас. Якщо після смерті матері Ешлінґ (для своїх - Еш) була згорьована, то тепер вона, по суті, втратила волю до життя. Її тримали на світі, розпалюючи її цікавість, лише дві загадкові особи - принц фей і королівська мисливиця.

Знайомтеся, Кайса. Мрії про принца вона ніколи навіть не розглядала як варіант. Здавалося, вона сама собі хазяйка і здатна з легкістю виконувати складну та небезпечну роботу - от тільки в неї були власні проблеми. Вона плакала щоразу, коли вбивала якусь тварину, проте їй явно було боляче усвідомлювати, що вона не буде мисливицею вічно. 

Однак, зустрівши затюкану, сором'язливу Ешлінґ, вона просто не змогла вдати, ніби їй байдужа її доля. Кайса показала їй, що у житті ще є місце для радощів. Кайса розповіла їй казки, яких вона ніколи не знала. Кайса заохочувала Ешлінґ спробувати сили в її власній роботі. 

І все ж, коли вони обидві усвідомили, що кохають одна одну, було вже запізно. Як не дивно, річ була не у законодавстві чи суспільному тиску. Проблема насправді була значно глибшою, страшнішою та... простішою. Звісно, феям Ешлінґ була цікава через магічні сили її предків і потужне прокляття часів юності її матері. Але катастрофічною ситуація почала здаватися саме через низку її власних невдалих рішень. Здавалося, Ешлінґ мимохіть опинилася перед вибором, який і вибором, узагалі-то, назвати не можна: або погодитися на принца, якого вона потребує не більше, ніж Кайса, або залишитися в домі мачухи та далі терпіти її гнів. 

Проте вона все ж таки знайшла рішення, і полягало воно у силі її ж любові. Виявляється, Ешлінґ для порятунку не потрібна була навіть принцеса чи героїня: вона чудово змогла врятувати себе, а тоді повернутися до своєї героїчної принцеси.