![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
covergirl_uaАтль вважає себе невдахою. Вона завжди була дурепою, безвідповідальною, слабачкою - словом, паршивою вівцею своєї родини, але це, здається, не має значення, поки її матір і старша сестра не стають жертвами жорстокого вбивства. Тепер вона зобов'язана помститися безжалісному ворогові, який має значно більше ресурсів, а також плекає глибоку ненависть до неї.
Щоправда, Атль аж ніяк не з полохливого десятка. Вона - нащадок давнього матріархального вампірського клану, в якому жінки буквально є сильною статтю, а тому змалечку вчилася битися і має низку суперсил. Також її клан доволі заможний, тож не можна сказати, що їй бракує грошей, навіть коли вона перебуває на втіках чи переховується в уже обнесеному стінами Мехіко. До того ж її ворог виявляється не таким грізним, як можна подумати. Нік Ґодой, який також є спадкоємцем могутнього вампірського клану, настільки нерозважливий і егоцентричний, що Атль ніколи такою не бути - власне кажучи, його дурість стає для нього головною перешкодою в полюванні на втікачку. Однак Атль навіть не усвідомлює, що її також відстежує дехто значно компетентніший - справжня досвідчена мисливиця на вампірів. Хай там як, ніщо не може перешкодити їй утекти з пастки - навіть обмежені ресурси, психологічні проблеми чи... закоханість у смертного. Хоча для Атль дуже багато роблять союзники, очікувані й несподівані, вона сама дуже добре користується всіма ресурсами, до яких має доступ. Також виявляється, що вона доволі легко пристосовується: дівчина, яка досі жила у привілеях і непоміркованості, швидко звикає до голоду, гіпоглікемії та ризику. Втім, найбільше вражає в особистості Атль те, яка вона співчутлива. Її співчуття може розповсюджуватись і розповсюджується на істот, яких її привчали вважати однозначно нижчими за себе. Втім, вона також здатна бути жорсткою, коли цього вимагає ситуація, навіть до тих, кого вона по-справжньому любить, і принаймні вдавати, що для неї це нормально, як це стається в кінці роману. Однак навіть тоді Атль здатна поводитись як розважлива, психологічно зріла особистість, а не як нестерпна егоїстична принцеса. Одним словом, вона стає тією, ким її рідні б пишалися.
Щоправда, Атль аж ніяк не з полохливого десятка. Вона - нащадок давнього матріархального вампірського клану, в якому жінки буквально є сильною статтю, а тому змалечку вчилася битися і має низку суперсил. Також її клан доволі заможний, тож не можна сказати, що їй бракує грошей, навіть коли вона перебуває на втіках чи переховується в уже обнесеному стінами Мехіко. До того ж її ворог виявляється не таким грізним, як можна подумати. Нік Ґодой, який також є спадкоємцем могутнього вампірського клану, настільки нерозважливий і егоцентричний, що Атль ніколи такою не бути - власне кажучи, його дурість стає для нього головною перешкодою в полюванні на втікачку. Однак Атль навіть не усвідомлює, що її також відстежує дехто значно компетентніший - справжня досвідчена мисливиця на вампірів. Хай там як, ніщо не може перешкодити їй утекти з пастки - навіть обмежені ресурси, психологічні проблеми чи... закоханість у смертного. Хоча для Атль дуже багато роблять союзники, очікувані й несподівані, вона сама дуже добре користується всіма ресурсами, до яких має доступ. Також виявляється, що вона доволі легко пристосовується: дівчина, яка досі жила у привілеях і непоміркованості, швидко звикає до голоду, гіпоглікемії та ризику. Втім, найбільше вражає в особистості Атль те, яка вона співчутлива. Її співчуття може розповсюджуватись і розповсюджується на істот, яких її привчали вважати однозначно нижчими за себе. Втім, вона також здатна бути жорсткою, коли цього вимагає ситуація, навіть до тих, кого вона по-справжньому любить, і принаймні вдавати, що для неї це нормально, як це стається в кінці роману. Однак навіть тоді Атль здатна поводитись як розважлива, психологічно зріла особистість, а не як нестерпна егоїстична принцеса. Одним словом, вона стає тією, ким її рідні б пишалися.
