Геллі Анґелопулос ("Париж у дрейфі", Е.Дж. Свіфт / Paris Adrift by E.J. Swift)

[covergirl_ua]

На перший погляд, Геллі - звичайна студентка, якій потрібна академвідпустка. Хоч їй і подобається те, що вона вивчає у виші, одного разу вона просто надто сильно втомлюється й їде з Великої Британії до Франції, навіть не повідомивши рідних. Вона спантеличена і гадки не має, що робити далі, аж тут якийсь незнайомець пропонує їй спробувати влаштуватися на роботу в одному барі, що вона й робить. Геллі нелегко адаптуватися до нової роботи, в якій однаково багато стресу та випивки коштом закладу, але всі її робочі проблеми меркнуть на тлі того, для чого вона насправді сюди прийшла. Геллі має майже унікальну здатність, завдяки якій є єдиною можливою користувачкою часової аномалії, захованої в льоху бару. Як виявив Дім Януса, орден, що об'єднує таких мандрівників у часі, як вона, війні, що закінчується ядерним апокаліпсисом, можна запобігти, скориставшись цією ж таки аномалією. Це означає, що їм потрібно привести до неї Геллі, що легко вдається одному з їхніх агентів, і вмовити її виконати низку абсурдних на перший погляд завдань у минулому, на що вона реагує з недовірою та обуренням. Втім, коли вона таки потрапляє в досить далеке минуле, її ставлення змінюється. Геллі знаходить нову подругу й успішно запобігає зведенню будівлі, яка б інакше відіграла вирішальну роль у розвитку майбутнього конфлікту.
Однак її стосунки з аномалією не закінчуються. Геллі втягує в нові подорожі, вона поступово підсідає на них і усвідомлює свої сили, якими часто користується задля добра інших. Найяскравіший приклад - її допомога юній музичній вундеркіндці, що запобігає народженню людини, яка й розпалила ту саму війну. Хоча конкретно цю катастрофу й відвернуто, Геллі виявляє, що є й інші майбуття, яким краще не відбуватись і які зачіпають її кохану людину, тож вона не вважає своє роботу завершеною. Вона вже бачила, що аномалії зробили з іншими мандрівниками в часі, які не знали, де зупинитися. Тож вона прекрасно розуміє, що скоро має зупинитись і взагалі поїхати з Парижа, щоб її не спокушав поклик аномалії. Проте вона також не залишить друга в біді й не допустить, щоб страждали невинні.